Український вінок, окрім безлічі квітів, обов’язково мав бути прикрашений стрічками. В’язати стрічки слід у певній послідовності, це ціла наука.
Першою у віночок посередині в’яжуть світло-коричневу стрічку, яка символізує землю-годувальницю. Пообіч від коричневої – жовті стрічки – символ сонця. За ними ідуть з різних боків світло-зелена і темно-зелена – символ живої природи, краси і молодості. Потім голубі, сині – символи неба і води, що дають силу й здоров’я, далі в’яжуть з одного боку жовтогарячу – символ хліба, а з другого фіолетову – символ розуму, мудрості людини, а потім малинову – символ душевності, щирості та рожеву – символ достатку. По краях вінка вплітають білі стрічки – символ чистоти. На лівій білій у давнину внизу вишивали сонце, а на правій – місяць. Ці два основні знаки – головні обереги голови. Стрічки берегли дівоче волосся від чужих очей. Вони повинні були бути не коротшими від кіс.
Білу стрічку вплітали дівчата до 16 років і заручені перед весіллям, червону – хто мав парубка, зелену – незайняті дівчата, коричнева свідчила про те, що у родині хтось хворів, а чорна була символом жалоби.
Коли дівчина росла сиротою, то в косу вона вплітала голубі стрічки. Люди, при зустрічі, обдаровували її хлібом, грішми, тканиною, одягом. Бажали їй стати щасливою та багатою. Бездітні люди прохали стати їм за доньку. А дівчина, за повагу таку, дарувала тим людям стрічку з віночка чи вишиту хустинку, в якій носила насіння любистку.
Бахмацька Марія
Учениця 7-А класу гімназії № 267
Гурток „Берегиня”
